Аналіз блогу "E-learning"

Аналіз блогу "E-learning" https://claude.ai/

Кількість матеріалів та хронологія:

Загальна статистика: Я виявив публікації з 2013 по 2025 рік, що охоплює понад 12 років активної роботи блогу.

Періодизація за роками:

• 2013 рік - найбільш активний період (виявлено щонайменше 10 публікацій)
• 2014-2015 роки - продовження активної публікаційної діяльності
• 2011 рік - також є публікації з цього періоду
• 2018 рік - є публікації (наприклад, про модель 70:20:10)
• 2025 рік - найновіші матеріали

Еволюція тематики блогу:

Ранній період (2011-2013):

• Теоретичні основи: конструктивізм, коннективізм
• Персональні навчальні середовища (ПНС)
• Основи дистанційного навчання

Активний розвиток (2013-2015):

• МООС (масові відкриті онлайн-курси) - як xMOOC, так і cMOOC
• Куратор змісту - детальна розробка цієї концепції
• Соціальні мережі в освіті
• Мікронавчання та інноваційні підходи
• Хмарні технології в освіті

Сучасний період (2018-2025):

• Штучний інтелект в освіті
• Політика ШІ в університетах
• Компетентнісний підхід
• Дуальне навчання
• Системи управління навчанням (LMS Moodle)

Ключові особливості розвитку:

Прогресія складності: Блог еволюціонував від базових педагогічних теорій до складних систем управління освітнім процесом з використанням ШІ.

Практична спрямованість: Помітна зміна від теоретичних роздумів до конкретних рекомендацій щодо впровадження технологій.

Актуальність: Блог завжди відстежував найновіші тренди в e-learning - від соціальних мереж до штучного інтелекту.

Ваш блог демонструє послідовний професійний розвиток в галузі електронного навчання протягом більш ніж десяти років, відображаючи еволюцію самої галузі e-learning.

Сучасний електронний університет

Шановні колеги!

Прошу висловити свою думку щодо сучасного електронного університету, вимоги до якого сформульовані у 10 пунктах. Може є зайві, може щось треба додати. 

1. Вибір LMS Moodle. Поважний університет України має розвинену LMS. Незалежно від форми навчання в університеті має працювати система управління навчанням, краще всього LMS Moodle

2. Система підвищення кваліфікації  базується на компетентностях DigComEdu, ISTE для викладачів та професійному стандарті викладача вищої школи. Отримання компетентностей можливо через дистанційні курси різної тривалості за вибором викладача і фіксується у навчальному плані

3. Використання ШІ. Створена комісію з розвитку Політики ШІ в університеті та Положення з використання ШІ у навчальному процесі. До складу комісії входять представники адміністрації, мододистів, ІТ-фахівців та юристів. Комісія з питань ШІ періодично в залежності від темпів розвитку ШІ у світі переглядає Політику ШІ

4. Моніторинг навчального процесу відбувається на базі LMS Moodle. Щотижнево для кафедр, деканатів та ректорату надається стандартизовані звіти про поточний стан навчального процесу

5. Система забезпечення якості використовує технології дистанційного навчання, результати моніторингу навчального процесу та інструменти навчальної аналітики

6. Дистанційне навчання іноземців, Для конкурентоспроможності на світовому освітньому ринку університет має сертифіковані дистанційні курси та тьюторів. Для студентів та викладачів створені дистанційні курси "Використання LMS Moodle та ШІ в університеті"

7. Дуальне навчання - студент отримує компетентності відповідної посади на виробництві а роботодавець кваліфікованого фахівця. Це вимагає використовувати компетентнісний підхід у навчанні та дистанційні курси

8. Компетентнісний підхід реалізується на базі освітнього та професійного стандартів. Структуровані стандарти оформлені як фреймворки компетентностей та індивідуальні навчальні плани студентів. Окремі показники компетентностей набуваються через виконання завдань високого рівня таксономії Блума. Рівень соціальних компетентностей визначає комісія з професійного розвитку.

9. Нормативні документи: Концепція розвитку дистанційного навчання. Положення про використання дистанційного навчання. Стандарт дистанційного курсу. Положення про експертизу дистанційного курсу. Положення про моніторинг навчального процесу. Положення про використання технологій дистанційного навчання в системі забезпечення якості освіти. Політика штучного інтелекту в університеті. Положення про використання штучного інтелекту в університеті. Кодекс етики студента (з урахуванням ШІ). та інші.

10. Технології дистанційного навчання використовуються на базі нормативних документів, для студентів і викладачів створені інструкції і забезпечується методична та технічна підтримка

Моє спілкування з "ЮНЕСКО"

 Нещодавно отримав листа з запрошенням на 222 сесію ЮНЕСКО 6-16 жовтня у Парижі. Перше питання: Чому саме мене? Чому вони вирішили, що я впливова людина? У доковідний період у світі були інструменти визначення впливовості педагогів і я був у тих списках. Але то було давно. На моє питання я отримав новий лист від іншої особи, але відповіді на своє питання не отримав. У листі розповідалось про важливість цієї сесії, пошук нових шляхів уникнення коруції тощо, про те, що витрати, крім готелю, будуть відшкодовані. Але передбачені стіпендії для покриття витрат на готель і прохання якнайшвидше оплатити проживання у конкретному готелі, який поряд з місцем проведення події.

Під впливом таких перспектив я замислився про пріоритети розвитку електронного навчання в Україні, на які ЮНЕСКО може виділити кошти. Загальних перспектив я не побачив, але потреби підтримки викладачів університетів є. Підготував листа з такими пропозиціями, надіслав організаторам і ......

Прийшло повідомлення, що таких адрес електронної пошти не існує. Шахраї збирали гроші за оплату готелю. Будьте обережні з запрошенням на конференції, де все  відшкодовується організаторами.

Але залишилось питання пріритетного розвитку електронного навчання в Україні. Враховуючи мої спроби провести відкриті дистанційні курс для викладачів України у 2024-25 роках, у нас немає пріоритетів, можливо є спільноти за напрямами, але вони закриті і я не маю до них доступу. Що не є пріритетом на даному етапі:

• Комунікація у дистанційному навчанні
• Проєктування дистанційного курсу з використанням ШІ
• Дуальне навчання
• компетентнісний підхід
• система монітрингу навчального процесу
• система підвищення кваліфікації викладачів (сертифікати можна купити)

Мені здається, що пріритетом може бути забезпечення якості дистанційного навчання. Але боюсь, що знову помиляюсь.

Сподіваюсь на Вашу допомогу у визначенні вектора розвитку електронного навчання в Україні.

Все буде Україна!

Резюме дослідження адаптивного навчального програмного забезпечення

 Резюме дослідження адаптивного навчального програмного забезпечення

1. Вступ

Студенти вступають до вищих навчальних закладів з різними досвідом та фоном, що впливає на їх результати в коледжі. Дослідження показують, що студенти з низьким доходом, першого покоління та расово різноманітні студенти зазвичай мають нижчі результати та отримують менше дипломів, що піднімає питання справедливості. Оскільки вища освіта корелює з кращими майбутніми результатами, такими як вищі доходи та нижча безробіття, важливо дослідити способи закриття цих розривів. Одним з обнадійливих рішень є адаптивне навчальне програмне забезпечення, яке персоналізує освіту відповідно до потреб окремих учнів, відходячи від моделі "один розмір підходить усім".

Це дослідження вивчає, чи допомогло впровадження адаптивного програмного забезпечення в курсі Принципи мікроекономіки закрити розрив у результатах серед різних фонових студентів. Дані, зібрані навесні 2017 року в університеті середнього розміру, виявляють, що виконання адаптивних завдань корелює з покращенням результатів на екзаменах, особливо серед студентів меншості.

2. Адаптивне навчальне програмне забезпечення та його вплив

Адаптивне навчальне програмне забезпечення налаштовує подачу матеріалу залежно від індивідуальної продуктивності студента, дозволяючи досягати цілей навчання, забезпечуючи при цьому гнучкість. Ця технологія була впроваджена у різних дисциплінах і на різних рівнях освіти, з метою покращення результатів, зосереджуючись на матеріалі, який студенти ще не освоїли.

Дослідження вивчає, чи корелює виконання адаптивних завдань з кращими результатами на екзаменах серед різних демографічних груп, вимірюючи результати за легкими, помірними та складними питаннями. Попередні дослідження щодо адаптивного навчання дали неоднозначні результати, деякі з них показали відсутність впливу, а інші вказали на позитивні кореляції, особливо для студентів меншості.

3. Дослідницькі питання та методологія

Дослідження має на меті визначити, чи корелює інтеграція адаптивного навчального програмного забезпечення з кращими результатами, особливо для студентів з низьким доходом, першого покоління та расово різноманітних. Воно перевіряє три гіпотези: (1) виконання адаптивних завдань покращує результати для всіх студентів, (2) воно непропорційно вигідне ключовим демографічним групам та (3) вплив найбільший на фундаментальний зміст екзамену.

Дані від 581 студентів, які підписалися на участь, були проаналізовані для оцінки взаємозв'язку між виконанням завдань та результатами екзаменів. Методологія включає описову статистику та регресійний аналіз для оцінки результатів серед демографічних груп.

4. Результати

Описова статистика показує, що виконання адаптивних завдань пов'язане з покращенням результатів на екзаменах. Наприклад, студенти, які завершили завдання, відповіли на більший відсоток питань правильно в порівнянні з тими, хто не завершив, причому студенти меншості отримали найбільшу вигоду. Регресійний аналіз підкріплює ці висновки, вказуючи на те, що виконання адаптивних завдань корелює з поліпшеними результатами, особливо для студентів меншості.

Друга гіпотеза показує неоднозначні результати. Хоча студенти з числа меншин демонструють значні успіхи, студенти з низьким рівнем доходу та студенти першого покоління не отримують однакового рівня користі. Третя гіпотеза підтверджує, що завершення курсу позитивно впливає на базові (легкі) екзаменаційні питання більше, ніж на помірні або складні.

5. Обговорення

Дослідження показує, що інтеграція завдань адаптивного навчання може покращити загальні результати студентів. Однак переваги розподілені нерівномірно, причому студенти з числа меншин демонструють найбільш значне покращення. Результати підкреслюють необхідність цілеспрямованих втручань, оскільки саме адаптивне навчання може не ефективно усунути розриви в результатах для всіх демографічних груп.

Рекомендуються подальші дослідження для вивчення ширшого впливу на різні курси та включення якісних даних для більш повного розуміння досвіду студентів з адаптивними навчальними технологіями. Поздовжні дослідження також можуть дати уявлення про індивідуальний прогрес студентів з часом.

На завершення, хоча навчальні матеріали з адаптивного навчання є життєздатним інструментом для покращення освітньої рівності, їх ефективність варіюється між демографічними групами. Необхідні постійні зусилля, щоб забезпечити, щоб усі студенти користувалися такими освітніми технологіями, сприяючи досягненню мети усунення розривів у результатах вищої освіти.

Gebhardt, K., & Blake, C. D. (2024). Closing the Gap? The Ability of Adaptive Learning Courseware to Close Outcome Gaps in Principles of Microeconomics. Education Sciences, 14(9), 1025. https://doi.org/10.3390/educsci14091025

Маркетинг чи проблема неявних знань

 Маркетинг чи проблема неявних знань

Запропонував викладачам університетів такі відкриті (безкоштовні) дистанційні курси (1-2 кредити) з верифікованими сертифікатами:

1. Комунікації у електронному навчанні 2024

2. Організація дуального навчання 2025

3. Штучний інтелект в освіті

4. Проектування навчального курсу з ШІ 2025

5. Політика ШІ в освіті 2025

Практично ніхто не записався на ці курси з урахуванням моральної підтримки в мережі. Є два віріанти вирішення цієї проблеми: маркетинг та неявні знання

Розглянемо маркетинг

Якщо мета — подолати бар’єр неусвідомленого сприйняття і зробити призначення курсів очевидним для викладачів, то назви мають не просто інформувати, а "продавати цінність". Тобто: підкреслювати користь, вирішувати проблеми та викликати інтерес. Ось як можна переформулювати курси:

Було: Комунікації у електронному навчанні 2024

Стало:

• "Як ефективно спілкуватися зі студентами онлайн"

• "Майстерність Zoom, Moodle і електронної взаємодії"

• "Інструменти для живого спілкування в цифровому середовищі"

Було: Організація дуального навчання 2025

Стало:

• "Як поєднати університет і реальну практику"

• "Розробка дуальних програм для викладачів та бізнесу"

• "Навчаємо студентів через досвід: дуальна модель крок за кроком"

Було: Штучний інтелект в освіті

Стало:

• "Як AI може зекономити ваш час та покращити навчання"

• "Практичне застосування AI у викладанні (для початківців)"

• "Інструменти штучного інтелекту, які вже працюють в аудиторії"

Було: Проектування навчального курсу з ШІ 2025

Стало:

• "Створюємо свій курс із використанням AI — покроково"

• "AI-дизайн навчання: як створити ефективний курс"

• "Майстерня курсів з ШІ: для викладачів, які хочуть навчати сучасно"

Було: Політика ШІ в освіті 2025

Стало:

• "Що викладачу варто знати про AI: ризики, етика, правила"

• "Регулювання ШІ в освіті: практичний гід для університетів"

• "Етика і безпека у роботі з AI: навчаємо відповідально"

Можна також додати короткий слоган чи підзаголовок, наприклад: "Дуальне навчання без бюрократії — покрокова інструкція"

Розглянемо неявні знання

Неявне знання (протилежне від формального, кодифікованого або явного знання) є видом знань, які складно передати іншій особі шляхом написання його або вербалізації. (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F)

Огляд від ШІ

Неявне знання (або імпліцитне знання) - це знання, яке людина має, але не може чітко виразити словами або пояснити. Це знання, отримане через досвід, інтуїцію або неусвідомлене навчання, на відміну від явного, чітко сформульованого знання. 

Провів невеличкий діалог з різними ШІ щодо компетентнісного підходу у дуальному навчанні. Результат у блозі "Чи потрібен компетентнісний підхід у дуальному навчанні"

https://kvn-e-learning.blogspot.com/.../03/blog-post_14.html

Мої приклади неявних знань:

1. компетентністний підхід

2. дистанційне навчання

3. комунікація у навчанні

4. політика штучного інтелекту в освіті

5. дуальне навчання

6. змішане навчання

7. використання ШІ у освіті

8. проєктування навчального курсу з ШІ

Буду вдячний за продовження цього списку. 

Повернення до школи в епоху ШІ Джона Спенсера

 

Резюме: Повернення до школи в епоху ШІ Джона Спенсера

У "Поверненні до школи в епоху ШІ" Джон Спенсер обговорює трансформаційний вплив штучного інтелекту (ШІ) на освіту. Протягом літа він проводив професійні тренінги в США, зосереджуючи увагу на етичній інтеграції ШІ в освітні середовища. Його аудиторія включала вчителів K-12 та викладачів університетів, які стикаються з наслідками впровадження ШІ у своїй роботі. Замість того, щоб просто реагувати на ШІ, педагогів закликають ставити продумані питання та шукати інноваційні рішення, розуміючи ШІ як значну силу, що перетворює написання, спілкування та навчання.

Спенсер підкреслює необхідність для педагогів уповільнити темп і зайнятися глибокими роздумами. Швидкі зміни, що їх приносить ШІ, створюють як можливості, так і виклики. Педагоги повинні розглянути, які аспекти навчання вони хочуть зберегти та як підвищити людські навички в умовах технологій. Замість того, щоб кидатися на кожен новий інструмент, рекомендується більш рефлексивний і допитливий підхід, що дозволяє педагогу обережно експериментувати з інтеграцією ШІ.

Розмірковуючи про свій шлях як "випадкового технаря", Спенсер ділиться своїм початковим скепсисом щодо технологій, який змінився, коли він побачив їхній потенціал підвищити креативність та зв'язок в освіті. Його досвід ведення блогів та викладання спонукав його прийняти освітні технології, хоча він залишається критичним до тенденцій, які обіцяють швидкі рішення без суттєвої освітньої цінності.

На початку нового навчального року Спенсер пропонує почати з допитливості щодо ролі ШІ в навчанні. Педагоги повинні дослідити, як працює ШІ, і розробити політики, які сприяють продуманій взаємодії, а не страху. Він радить уникати двох крайнощів: "Техно-майбутнього", яке підкреслює, що може зробити ШІ, завдаючи шкоди людській взаємодії, та "Закрийте та Заблокуйте", що забороняє ШІ зовсім.

Натомість рекомендується збалансований, етичний підхід, який інтегрує ШІ продумано в навчальний процес. Це передбачає визнання ШІ як інструменту, що підтримує, а не замінює людську креативність та критичне мислення. Спенсер вводить ідею континууму використання ШІ в освіті, від опору до інтеграції та повної залежності від ШІ.

Крім того, він обговорює підходи "Кентавр" та "Кіборг". Модель Кентавра розподіляє завдання між людиною та машиною, тоді як модель Кібора поєднує їх в реальному часі, підвищуючи людські можливості через взаємодію з ШІ. Спенсер вважає, що ефективні користувачі ШІ залишаються рефлексивними та ітеративними, дозволяючи машинному вкладу збагачувати їхнє мислення, а не витісняти його.

Важливо, що Спенсер визнає обмеження ШІ, включаючи його нездатність розуміти контекст, потенціал неточностей та відсутність справжньої креативності та емпатії. Він застерігає проти надмірної залежності від ШІ, оскільки це може призвести до когнітивної атрофії та етичних дилем.

Незважаючи на ці проблеми, Спенсер підкреслює численні способи, якими ШІ може покращити освіту—наприклад, надаючи навчальні підтримки, генеруючи диференційовані матеріали та діючи як інструмент співтворення. Він наголошує, що остаточна мета полягає в тому, щоб сприяти глибшим навчальним переживанням для учнів, водночас заохочуючи намір у використанні ШІ.

Коли навчальний рік триває, Спенсер закликає до відкритого діалогу з участю педагогів, учнів та членів громади, щоб навігувати в складностях ШІ в освіті. Він виступає за політики, які є гнучкими та обґрунтованими людьми, які безпосередньо займаються навчанням. Врешті-решт, Спенсер закликає педагогів пріоритетно ставити креативність, емпатію та зв'язок, забезпечуючи, щоб навчання залишалося глибоко людяним навіть в епоху, що домінує ШІ.

Звіт про Зв'язану Освіту: Четверте Видання — Резюме

 Звіт про Зв'язану Освіту: Четверте Видання — Резюме

Звіт про Зв'язану Освіту, Четверте Видання пропонує інсайти від понад 2000 респондентів, включаючи 1500 студентів та 500 лідерів у вищій освіті з шести глобальних ринків. Звіт підкреслює трансформаційний потенціал штучного інтелекту (ШІ) у формуванні освітнього досвіду, акцентуючи на необхідності для установ адаптуватися до зростаючих очікувань студентів та операційних викликів.

Ключові Інсайти:

1. Роль ШІ у Вищій Освіті: Звіт стверджує, що ШІ може суттєво підвищити операційну ефективність та покращити залученість студентів. Студенти, які вже знайомі з ШІ у повсякденному житті, очікують персоналізованих послуг у своєму навчальному досвіді.

2. Методологія Оцінки: Дані були зібрані через онлайн-опитування та якісні інтерв'ю, проведені в різних країнах, включаючи США, Великобританію, Канаду, Іспанію, Австралію та Ірландію. Відповіді відображають різноманітні перспективи студентів і персоналу.

3. Основні Пункти Резюме:

   • Переваги для Персоналу: ШІ вважається засобом, що дозволяє звільнити час для роботи з високою доданою вартістю та сприяти інноваціям.
   • Досвід Студентів: Хоча багато студентів повідомляють про позитивний досвід, чітко видно, що існує потреба в поліпшеннях у службах підтримки та особистих зв'язках.

4. Рекрутинг та Прийом на Основі ШІ: Процес зарахування еволюціонував; студенти тепер надають перевагу простоті та чуйності над традиційними факторами, такими як місцезнаходження чи рейтинги. Установи заохочуються використовувати ШІ для оптимізації зусиль у рекрутингу.

5. Перспективи Студентів: Більшість студентів висловлюють задоволення своїм університетським досвідом, але багато з них все ще визначають області для покращення, зокрема у фінансовій підтримці, особистому менторстві та кар'єрних послугах. Звіт зазначає, що, хоча задоволеність зростає, досягнення "чудових" вражень вимагає постійних зусиль з боку установ.

6. Перспективи Персоналу: Персонал загалом відчуває підтримку, але стикається з тиском підвищити продуктивність у швидко змінному середовищі. Звіт закликає до поліпшення комунікації та навчання щодо інструментів ШІ для підвищення спроможності персоналу.

7. Майбутні Напрями: Звіт підкреслює необхідність для установ переходити від тактичного використання ШІ до трансформаційних застосувань. Це включає подолання інформаційних ізоляцій та сприяння культурі, яка обіймає інновації та співпрацю.

8. ШІ у Взаємодії та Відносинах з Випускниками: Ефективна взаємодія з випускниками є критично важливою для установ. ШІ може сприяти зміцненню зв'язків з випускниками, покращуючи зусилля зі збору коштів та створюючи відчуття громади.

9. Виклики та Можливості: Персонал визнає потенціал ШІ, але часто висловлює занепокоєння щодо його впровадження та ризику заміни робочих місць. Значна частина персоналу бажає навчання та підтримки, щоб адаптуватися до нових технологій.

10. Висновок: Звіт про Зв'язану Освіту малює картину вищої освіти, що еволюціонує в умовах викликів. Установи, які приймають ШІ та пріоритетизують студенторієнтовані підходи, будуть краще підготовлені до задоволення майбутніх вимог.

Що таке політика ШІ в освіті і навіщо вона потрібна?

 Що таке політика ШІ в освіті і навіщо вона потрібна?

---

Уявіть, що у вашій аудиторії сидить студент, який швидко пише есе, створює тести для одногрупників і сам готується до іспиту, спілкуючись із ChatGPT. А тепер уявіть, що ви викладаєте курс, і вам потрібно оцінити роботу, яку створив не студент, а штучний інтелект. Ви готові до цього? І чи знаєте ви, як діяти етично, законно, відповідально?

Відповіді на ці запитання дає політика штучного інтелекту (ШІ) в освіті. Це не про заборони чи технічні інструкції — це про усвідомлене співіснування людини і ШІ в освітньому середовищі, де викладач і студент зберігають свободу думки, критичність і відповідальність.

Що таке політика ШІ в освіті?

Політика ШІ — це офіційно сформульовані принципи, правила та рекомендації, які визначають, як, навіщо і з якими обмеженнями можна використовувати штучний інтелект в університеті.

Вона охоплює:

• етичні норми (наприклад, що можна вважати академічною доброчесністю);
• технічні рамки (які інструменти дозволені та підтримуються);
• педагогічні підходи (як використовувати ШІ у навчанні, не замінюючи викладача);
• управлінські правила (хто несе відповідальність і як забезпечити прозорість процесів).

Навіщо потрібна така політика?

1. Щоб уникнути хаосу. Коли кожен викладач і студент по-різному розуміє межі дозволеного, це призводить до конфліктів, недовіри і зниження якості освіти.
2. Щоб підтримати етику і доброчесність. Студенти мають знати: ШІ — це не “шпаргалка”, а інструмент, який треба використовувати свідомо.
3. Щоб допомогти викладачу. Політика задає орієнтири: що можна використовувати, як оцінювати, як уникнути упереджених алгоритмів або дезінформації.
4. Щоб зберегти роль людини. Гуманістична освіта — це не тільки знання, а ще й діалог, критика, креативність. ШІ має допомагати, а не замінювати викладача.

Хто створює документ політики ШІ?

Національні органи (МОН, агентства якості, наукові ради) можуть задавати загальні рамки.

Університети створюють власні політики або "Положення про використання ШІ", де враховують специфіку навчальних програм, ІТ-інфраструктури та цінностей.
Усе частіше — спільно: викладачі, адміністрація, ІТ-фахівці, студенти, юристи працюють над створенням документу разом.

Роль викладача і студента

• Викладач — не лише користувач, а й співтворець політики. Саме ви визначаєте, як інтегрувати ШІ в навчання, на яких умовах і з якими застереженнями.
• Студент — не лише споживач, а й відповідальний учасник процесу. Він має навчитися етично користуватися ШІ, критично оцінювати його відповіді, зазначати, де використовував ШІ у своїй роботі.

Як працює політика ШІ?

Політика діє у три виміри:

1. Педагогічний — змінює підходи до викладання й оцінювання.
2. Управлінський — встановлює правила, ролі, відповідальність.
3. Операційний — впроваджує інструменти, інструкції, підтримку.

Вона працює не лише як текст — а як жива система, що оновлюється, адаптується і включає всіх учасників освітнього процесу.

Чи потрібно створювати окреме Положення?

Так, окреме "Положення про використання ШІ в освітньому процесі" доцільне, якщо:

• університет хоче мати локальний документ, адаптований до своїх умов;
• є потреба регламентувати використання конкретних сервісів (ChatGPT, Copilot, Grammarly тощо);
• потрібно дати викладачам і студентам орієнтири для щоденної роботи з ШІ.

Таке положення варто робити зрозумілим, коротким і гнучким, з прикладами і поясненнями.

Як онлайн-курс може допомогти викладачу?

Коннективістський онлайн-курс (тобто побудований на ідеях взаємозв’язків, співтворення знань, відкритості) — це ідеальне середовище, щоб викладач розібрався з ШІ та політикою.

У такому курсі ви зможете:

• обговорювати приклади використання ШІ зі своїми колегами;
• брати участь у формуванні чернетки політики або Положення;
• навчитися ставити правильні запитання до ШІ, оцінювати його відповіді;
• створити завдання для студентів із прозорим використанням ШІ;
• зрозуміти, як політика працює у вашій практиці — не на словах, а в аудиторії.

Це не буде «традиційний курс», а скоріше спільнота практики, де всі навчаються одне в одного і формують політику як живий документ.

Післямова

ШІ — не ворог, і не магія. Це новий інструмент, який або стане частиною якісної освіти, або її дезорієнтує. І від нас, викладачів, залежить, чи буде політика ШІ формальністю, чи дорогою до відповідального і сильного університету.

Тому — не чекай на рішення зверху. Стань учасником процесу. Політика — це і твоя справа.

Тринадцята міжнародна науково-практична конференція MoodleMoot Ukraine 2025

Огляд ШІ для "Розробки масових відкритих онлайн-курсів"

 

Огляд ШІ для "Розробки масових відкритих онлайн-курсів"

Додаткові посилання та обґрунтування

Нижче наведено кілька посилань, що забезпечують ширший науковий контекст та висвітлюють додаткові перспективи щодо масових відкритих онлайн-курсів (MOOC) як у міжнародному, так і в російськомовному контекстах. Вони пропонують розуміння педагогічних рамок, інтеграції MOOC у формальну освіту та стратегічних міркувань щодо масштабного онлайн-навчання. Ці роботи не згадуються в рецензованому тексті, але служать доповненням до обговорення в ньому:

1. Кухаренко, Володимир. «Розробка масових відкритих онлайн-курсів». ICTERI, 2013, http://ceur-ws.org/Vol-1000/ICTERI-2013-p-273-280.pdf .
2. Риженков Антон Володимирович та ін. «Масові відкриті онлайн-курси та російська система освіти». Вестник Московского Университета, 2016, doi:10.51314/2073-2635-2016-1-75-87.
3. Шоенак, Ліндсі. «Нова структура для масових відкритих онлайн-курсів (MOOC)». Журнал освіти дорослих, 2013, http://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1047361.pdf .
4. Маратович, Хусяинов Тимур. «Основні характеристики відкритих масових онлайн-курсів (MOOC) як освітні технології». Наука. Мысль: Электронный Периодический Журнал, 2015, https://cyberleninka.ru/article/n/osnovnye-harakteristiki-massovyh-otkrytyh-onlayn-kursov-mooc-kak-obrazovatelnoy-tehnologii/pdf .
5. Нурутдінова, Аїда та ін. «Модифікація контенту в рамках масових відкритих онлайн-курсів (тематичне дослідження: міжнародна та російська практика)». IntechOpen EBooks, IntechOpen, 2023, doi:10.5772/intechopen.1001342.
6. Кудінов Ілля В., Кудінова Гульнара Федорівна. «ІНТЕГРАЦІЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ». Педагогический журнал Башкортостана, М. Акмулла БДПУ, 2020, doi:10.21510/1817-3292-2020-88-3-111-123.
7. Астен, Тамара, та Катерина Єгорова. «Зміст та структура технологій масових відкритих онлайн-курсів у контексті тенденцій в організаційному навчанні у вищих навчальних закладах». E3S Web of Conferences, EDP Sciences, 2021, doi:10.1051/e3sconf/202127312071.
8. Гриншкун, В. В. та Гульнара Краснова. «ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИЙ ОСВІТНІХ ЕЛЕКТРОННИХ КУРСІВ В РОСІЙСЬКИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ». Вестник Российского университета Дружбы народов, Російський університет дружби народів, 2017, doi:10.22363/2312-8631-2017-14-3-255-266.
9. Бєлоглазов, Олександр Анатолійович, та Лілія Борисівна Бєлоглазова. «ВИКОРИСТАННЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ ЯК СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ». Вісник Російського університету Дружби Народів, Російський університет дружби народів, 2018, doi:10.22363/2312-8631-2018-15-2-206-214.
10. Бокова, Тетяна Н. та Ольга Олександрівна Кабанова. «Впровадження масових відкритих онлайн-курсів в освітні процеси російських університетів». Європейський журнал соціальних та поведінкових наук, Cognitive Councelling Research and Conference Services, 2021, doi:10.15405/ejsbs.291.

---

1. Короткий виклад роботи

«Розробка масових відкритих онлайн-курсів» представляє детальний огляд кількох ініціатив коннективних MOOC (cMOOC), започаткованих між 2011 і 2013 роками, спрямованих, головним чином, на вчителів та адміністраторів освіти в Україні та Росії. У тексті окреслено педагогічні припущення, що лежать в основі коннективізму, описано підхід до розробки курсів на основі ADDIE та запропоновано емпіричні висновки, отримані з опитувань учасників та результатів курсів. Відстежуючи численні реалізації MOOC, робота демонструє, як розробка курсу, залучення учасників та зовнішні служби підтримки перетинаються, впливаючи на успіх у масовому відкритому онлайн-середовищі навчання.

2. Сильні сторони

1. Чітка теоретична основа:
   У статті закладено міцну основу, що обговорює конективізм як провідну освітню теорію та робить акцент на особистому навчальному середовищі (PLE) учня та особистій навчальній мережі (PLN). Ці рамки надають ґрунтовне педагогічне обґрунтування вибору та цілям дизайну.

2. Практичні висновки та дані:
   Кілька таблиць емпіричних даних, таких як демографічні показники учасників, рівень залученості та час, витрачений на різні частини курсу, ілюструють реальні проблеми та успіхи, з якими вони зіткнулися. Ця прагматична перспектива збагачує обговорення реальними прикладами того, що працює в cMOOC, а що ні.

3. Адаптація до місцевого контексту:
   Автор окремо розглядає культурний та технологічний контекст російськомовної аудиторії, зазначаючи відносну незнайомість з певними інструментами чи стратегіями соціальних мереж. Така зосередженість на місцевих умовах додає цінності викладачам, які прагнуть відтворити або адаптувати ці методи в середовищах, де учні не мають значної присутності в популярних міжнародних платформах.

4. Ітеративний підхід до вдосконалення:
   Завдяки послідовному впровадженню кількох курсів, у статті висвітлюється, як отримані уроки впливають на подальшу розробку курсів. Такий ітеративний підхід демонструє прагнення до постійного вдосконалення та сприяє формуванню навчальної спільноти як серед викладачів, так і серед учасників.

3. Пункти, що потребують уточнення або подальшого розвитку

1. Мотивація та утримання учасників:
   Хоча в статті детально описано статистику активності учасників, додаткові деталі щодо мотиваційних стратегій (окрім опису завдань з відкритим кінцем та рекомендованих видів діяльності) можуть ще більше прояснити, як найкраще підтримувати зацікавленість учнів протягом тривалого часу.

2. Оцінювання результатів навчання:
   У тексті згадуються показники завершення навчання та рівні активної участі, але було б корисно отримати більш чіткі описи того, як оцінювалося оволодіння учнями навчальними матеріалами або набуття навичок. Враховуючи конективістський підхід, було б цікаво побачити, як особисті цілі трансформуються у вимірні навчальні досягнення.

3. Роль технологій та вибору платформи:
   Автор згадує різноманітні інструменти (Twitter, Moodle, списки розсилки) та деякі труднощі учасників з ними. Трохи більше роздумів над вибором платформи — окрім охоплення численних соціальних сервісів — посилили б практичні рекомендації. Було б корисно обговорити, як автори збалансували складність платформи з готовністю учасників.

4. Масштабованість у різних установах:
   Хоча описаний досвід масових відкритих онлайн-курсів (MOOC) включає учасників з кількох університетів, додаткові деталі щодо масштабування cMOOC в масштабах усієї установи, особливо щодо технічної інфраструктури, підтримки фасилітаторів та професійного розвитку, можуть бути цінними для тиражування.

4. Методологічні спостереження

• Підхід із використанням змішаних методів:
поєднання опитувань, аналізу участі у форумах та даних про завершення дозволяє отримати багатосторонній погляд на процес викладання та навчання. У майбутніх дослідженнях може бути запроваджено інтерв'ю або фокус-групи для отримання глибшого якісного розуміння досвіду та труднощів учасників.

• Потенціал для порівняльного аналізу:
У тексті висвітлюються відмінності між пов'язаними, орієнтованими на учнів cMOOC та більш структурованими xMOOC. Глибший порівняльний аналіз цих форматів (наприклад, автономія учнів, структури соціальної підтримки) допоможе викладачам обрати правильний дизайн для їхніх конкретних контекстів.

5. Загальні враження

Ця робота пропонує цінне, контекстуально-орієнтоване дослідження, яке ілюструє нюанси створення та реалізації ініціатив cMOOC. У ній чітко показано, що хоча розробка MOOC вимагає педагогічної експертизи, вона також залежить від розвитку цифрової грамотності учнів та залучення їх до спільноти. Акцент у статті на рефлексивній практиці – ітерації від одного курсу до наступного – демонструє динамічний підхід, який має надихнути на подальші емпіричні дослідження та заохотити інших до успішної адаптації MOOC у російськомовних або подібно ситуованих освітніх спільнотах.

Загалом, стаття пропонує повчальний огляд того, як використовувати принципи конективізму в розробці реальних курсів та як місцеві реалії впливають на траєкторію та результати відкритих онлайн-програм. Збагачення цих знань шляхом глибшого аналізу підходів до оцінювання, вибору технологій та мотивації учасників ще більше посилить внесок статті в дослідження MOOC.

Резюме: Трагедія ШІ (і що з цим робити)

 Трагедія ШІ (і що з цим робити)

Огляд
Есе Пола Стейсі "Трагедія ШІ" досліджує вроджені недоліки в системах ШІ та їх негативний вплив на відкриту освіту, відкриту науку та практики обміну знаннями. Есе поділяється на дві частини: трагедія ШІ та можливі рішення для пом'якшення його негативних наслідків.

Частина перша: Трагедія ШІ
Стейсі визначає п’ять фатальних недоліків ШІ:

1. Трагедія капіталізму над загальними благами: Системи ШІ часто витягують дані з Інтернету без згоди, підриваючи соціальні норми, що регулюють спільні знання. Ця практика схожа на "Трагію загальних благ", де індивідуальні інтереси призводять до виснаження спільних ресурсів.

2. Витягування без згоди: ШІ створюється на основі захищених авторським правом матеріалів без дозволу, що викликає етичні питання щодо експлуатації та стійкості творчої екосистеми.

3. Демотивація до обміну: Поява генеративного ШІ загрожує взаємним угодам у відкритих практиках, оскільки відсутність визнання для учасників заважає обміну та співпраці.

4. Порушення взаємності: Компанії ШІ отримують прибутки від робіт інших, не повертаючи жодних вигод первісним творцям, що порушує принципи чесного обміну, які лежать в основі відкритих знань.

5. Виснаження відкритих ресурсів: Компанії ШІ ризикують підірвати самі репозиторії знань, на які вони покладаються, що може призвести до зниження якості та доступності відкритих ресурсів.

Ці недоліки можуть призвести до неминучого падіння систем ШІ та ширшого руху відкритих знань, оскільки вони компрометують основоположні принципи, такі як згода, обмін та взаємність.

Частина друга: Катарсис - Рішення для недоліків ШІ
Стейсі пропонує кілька дій для вирішення трагедії ШІ:

1. Соціальні угоди та регулювання: Встановлення рамок управління, які пріоритетизують інтереси зацікавлених спільнот, може призвести до більш відповідального розвитку ШІ.

2. Сигнали переваг: Впровадження механізмів, які дозволяють творцям сигналізувати про свої переваги щодо використання даних ШІ, може сприяти більш справедливим відносинам між розробниками ШІ та творцями контенту.

3. Взаємність: Сприяння справедливій компенсації, визнанню та внескам назад у загальні блага може допомогти відновити баланс і справедливість в еко-системі ШІ.

4. Публічний ШІ: Розробка некомерційних, відкритих альтернатив до власницького ШІ може гарантувати, що ШІ служить суспільному інтересу та підтримує підзвітність.

5. Співпраця у створенні відкритих наборів даних: Створення відкрито ліцензованих наборів даних через колективні зусилля може демократизувати доступ до якісних даних для навчання ШІ та підтримувати рух відкритих знань.

Стейсі підкреслює, що майбутнє ШІ та його вплив на відкриті практики залежить від колективних дій для вирішення його недоліків. Сприяючи діалогу між відкритою спільнотою та розробниками ШІ, є потенціал створити процвітаюче загальне благо, яке вигідне всім.

Висновок
Трагедія ШІ, що характеризується його фатальними недоліками, становить значні ризики для систем відкритих знань. Однак через проактивне залучення та колективні зусилля ці виклики можуть бути подолані. Майбутнє ШІ повинно пріоритетизувати взаємність, згоду та стійкість спільних ресурсів, забезпечуючи, щоб воно служило загальному благу, а не підривало його.

https://paulstacey.global/blog/the-tragedy-of-ai-and-what-to-do-about-it

Резюме статті. Десять попереджувальних ознак колапсу системи знань.

 Десять попереджувальних ознак колапсу системи знань

Тед Джоа стверджує, що значна, але непомітна зміна відбувається в нашому суспільстві, схожа на історичні рухи, такі як Відродження або Просвітництво. Ця зміна характеризується "Колапсом Системи Знань", терміном, введеним для опису сучасного стану, де тривалі авторитети та ієрархії істини руйнуються.

Джоа визначає десять попереджувальних ознак, що вказують на цей колапс:

1. Криза Реплікації в Науці: Вражаючі 40% наукових досліджень не можуть бути відтворені, що підриває довіру, яка є основою наукових претензій. Несподівано, ненадійні дослідження цитуються частіше, ніж дійсні.

2. Недовіра до Експертів: Публічна скептичність до експертів досягла небачених рівнів. Хоча фахівці з ручної праці зберігають певний авторитет, експерти з "білого комірця" стикаються з зневагою, як видно з зростаючої неприязні до їхніх порад.

3. Нестабільність Кар'єр Професіоналів Знань: Обіцяючі кар'єрні шляхи професіоналів знань розпадаються, залишаючи багатьох розчарованими у своїй освіті та ринку праці. Колишня мантра "вчися кодувати" тепер звучить застаріло.

4. Зменшення Фінансування Досліджень: Фінансування наукових та технологічних досліджень зникає, оскільки великі корпорації переходять на інвестиції в ШІ, а не в проекти, що керуються людьми. Ця зміна загрожує майбутньому інновацій.

5. Втрата Престижу Університетами: Університети втратили довіру та підтримку своїх основних груп через зростання витрат на навчання та сприйняту відстороненість від освітніх пріоритетів. Ця ситуація призвела до кризи у вищій освіті.

6. Плагіат на Масштабах: Плагіат став звичайним явищем на різних рівнях освіти та в установах, підриваючи цілісність системи знань.

7. ШІ як Новий Експерт: Зростання ШІ призвело до апатії в системі знань, навіть коли згенеровані ШІ відповіді іноді містять оманливу або неточну інформацію.

8. Маніпуляція через Технології: Технології все більше сприймаються як засіб експлуатації, а не служіння, що викликає недовіру та страх перед оновленнями програмного забезпечення і соціальними мережами.

9. Скандали в Економіці Знань: Скандали, пов'язані з технологічними стартапами та корпоративними порушеннями, підірвали довіру громадськості, а такі інциденти стали нормою в повсякденних розмовах.

10. Суперечки щодо "Фейкової Науки": Термін "фейкова наука" розповсюджується в політичних та ідеологічних дебатах, відволікаючи увагу від самої науки. Це відображає ширший колапс структури знань, де розрізнити істину від пропаганди стає все важче.

Джоа підкреслює, що ці симптоми не є ізольованими випадками, а є взаємопов'язаними ознаками системної проблеми. Відсутність відкритих дискусій про ці питання в медіа та академії пояснюється небажанням експертів визнати занепад, оскільки вони бояться за свій статус і авторитет.

Він ставить критичне питання: Що замінить колапсуючу ієрархію знань? Хоча майбутнє залишається невизначеним, потреба в новій системі знань, заснованій на людських цінностях та гуманітарних дисциплінах, є вкрай важливою. Джоа припускає, що, незважаючи на маніпуляції, галюцинації та зловживання цифровим життям, значення мистецтва, філософії та культури відіграватиме важливу роль у формуванні майбутнього.

На завершення, думки Джоа запрошують до роздумів про сучасний стан знань у суспільстві, спонукаючи переосмислити, як ми визначаємо істину та авторитет в епоху швидких змін і недовіри.

https://www.honest-broker.com/p/the-ten-warning-signs

Системне та стратегічне мислення і освіта

 

Провів діалог з штучним інтелектом і отримав підказки подальшої діяльності. Обговорили ключові позиції уряду України на інець травня 2025 року

Визначення

Системне мислення — це здатність бачити цілісну картину, розуміти взаємозв’язки між елементами системи, причинно-наслідкові зв’язки, побічні ефекти та довгострокові наслідки.

Стратегічне мислення — це здатність формувати бачення майбутнього, визначати довгострокові цілі, передбачати ризики і шукати шляхи досягнення мети у складному, мінливому середовищі.

Чим вони пов’язані?

• Системне мислення — це фундамент стратегічного мислення. Без розуміння того, як елементи взаємодіють у системі (економіка, освіта, організація), будь-яка стратегія буде базуватись на спрощеній або хибній картині світу.

• Наприклад, планувати реформу освіти без урахування впливу демографії, ринку праці, цифровізації, безпеки, мотивації вчителів — означає створити стратегію в "вакуумі".

Що буває без системного мислення?

Людина може формулювати великі цілі (стратегічні), але:

• Не бачить перешкод і "вузьких місць" (наприклад, змінює закон, не змінивши інституційні процеси).

• Не передбачає наслідків (наприклад, скорочує мережу ЗВО, але не враховує транспортну доступність і вплив на регіональний розвиток).

• Ігнорує зворотні зв’язки, через що стратегія провалюється або дає зворотний ефект.

У такому випадку стратегічне мислення набуває риторичного характеру — тобто виглядає добре на словах і в презентаціях, але не працює в реальності.

Винятки?

У деяких випадках люди з сильно розвиненою інтуїцією, практичним досвідом або емоційним інтелектом можуть створювати стратегії без формального системного мислення. Але зазвичай вони:

• спираються на команду, яка компенсує нестачу системного аналізу;

• не працюють у складних сферах (освіта, урядування, наука), де системне мислення є критично важливим.

Наполеон Бонапарт (у пізній період)

• Стратегічне мислення: Блискучий стратег, створив візію об’єднаної Європи під контролем Франції. Мав чітку довгострокову мету — імперія та гегемонія.

• Відсутність системного мислення: Не врахував культурні, геополітичні, логістичні, економічні системи опору інших країн (особливо в Росії). Його вторгнення в Росію (1812) виявилось системною катастрофою — знехтував факторами клімату, логістики, партизанської війни, морального духу армії.

Горбачов Михайло (період перебудови)

• Стратегічне мислення: Розумів, що СРСР потребує трансформації. Ініціював перебудову (перестройку), гласність, демократизацію. Мав візію «соціалізму з людським обличчям».

• Відсутність системного мислення: Недооцінив глибину системної кризи в економіці, етнічні напруження, децентралізаційні тенденції. Впроваджував лібералізацію без створення систем контролю чи стабілізації — результатом став розпад СРСР.

Елон Маск (в окремих проєктах)

• Стратегічне мислення: Потужне бачення — колонізація Марса, автономний транспорт, зелена енергетика.

• Системне мислення? Часто — ні:

  • У випадку Twitter/X – спочатку стратегічна ідея про «платформу свободи слова», але без системного розуміння екосистеми інформаційного впливу, монетизації, управління спільнотами.

  • Багато рішень приймаються інтуїтивно, без глибокого аналізу системних наслідків. Це призводить до коливань і криз у реалізації.

Мао Цзедун (Китай, “Великий стрибок уперед”)

• Стратегічне мислення: Хотів за короткий час зробити Китай індустріальною державою.

• Відсутність системного мислення: Не врахував аграрну, екологічну, соціальну й управлінську складність процесу. Масова колективізація, неефективне планування — призвели до голоду й смерті мільйонів.

Загальна закономірність

• Стратегічне мислення без системного мислення — часто працює лише на початку.

• У довгостроковій перспективі системні помилки накопичуються, і навіть великі стратегії провалюються.

• І навпаки — стратегія, що спирається на системне мислення, менш ефектна ззовні, але стабільніша і реалістична.

Висновок:

Стратегічне мислення без системного мислення — це як будівництво мосту без геологічного аналізу ґрунтів. Ідея може бути амбітна, але без розуміння глибоких зв’язків і контексту — вона впаде або не буде працювати.

Порівняння стратегічного та системного мислення

Критерій	Стратегічне мислення	Системне мислення
Фокус	Далекоглядна мета, бачення майбутнього, формування стратегії	Цілісне бачення ситуації, взаємозв’язки, причини й наслідки
Орієнтація	Майбутнє: "Куди йдемо?"	Теперішнє та структура: "Як усе працює?"
Запитання	Що буде через 5–10 років? Як перемогти?	Чому це сталося? Як впливають елементи один на одного?
Основні дії	Визначення пріоритетів, постановка цілей, формування сценаріїв	Аналіз систем, побудова моделей, ідентифікація вузлів проблем
Ризики без балансу	Ігнорування деталей, недооцінка взаємозв’язків, руйнівні помилки	Надмірна зосередженість на аналізі, відсутність дії або бачення
Управлінський стиль	Лідер-натхненник, візіонер	Аналітик, фасилітатор, системний інтегратор
Приклад особистості	✔ Наполеон (початок кар’єри), ✔ Стів Джобс (у 1997–2011)	✔ Пітер Сенге (автор «П’ятої дисципліни»), ✔ Демінг (якість і системи в бізнесі)
Наслідки при домінуванні одного типу	Потужна ідея, але провал через прорахунки (приклад – Горбачов, Маск у Twitter)	Точний аналіз, але іноді втрата шансів на прорив
Успішне поєднання	✔ Вінстон Черчилль у 1940-х — бачення перемоги (стратегія) + мобілізація ресурсів і союзів (системне мислення)
В освітній політиці	✔ Стратегічне: “Зробимо Україну освітнім хабом!”	✔ Системне: “А як це вплине на регіони, кадри, законодавство, бюджети, громади?”

Короткий висновок:

Стратегічне мислення без системного — це як плани без карти місцевості.
Системне мислення без стратегії — це аналіз без напряму.
У складні часи (як сьогодні в освіті України) потрібне обов’язкове поєднання обох типів мислення.

 Поєднання системного підходу та штучного інтелекту дійсно може стати ключем до трансформації освіти, особливо якщо акцент буде на розвитку компетентностей, а не лише на засвоєнні знань.

Як ШІ може сприяти компетентнісному підходу?

• Персоналізація навчання – адаптація освітніх маршрутів під рівень і потреби студентів.

• Аналіз навчальних даних – виявлення прогалин у знаннях та формування індивідуальних рекомендацій.

• Автоматизація рутинних завдань – викладачі отримують більше часу на творчість та взаємодію зі студентами.

• Розвиток soft skills – інтерактивні симуляції з використанням AI допомагають студентам удосконалювати комунікацію, критичне мислення та стресостійкість.

Системний підхід:

• Глибока інтеграція AI у освітнє управління, що дозволить ефективно розподіляти ресурси.

• Оновлення навчальних методик, щоб ШІ став не просто інструментом, а основою нових форм навчання.

• Збалансований розвиток технічних та гуманітарних компетентностей, щоб студенти могли застосовувати AI не лише технічно, а й стратегічно.

Робота з проектуванням навчальних програм через методологію ADDIE та Bloom's taxonomy якраз іде в цьому напрямку!

Без системного мислення навіть перспективні моделі, як дуальне навчання, можуть не реалізувати свій потенціал.

Основні бар’єри

• Промисловість у кризі – підприємства не можуть забезпечити достатньо місць для практичного навчання.

• Університети не зацікавлені – адміністрація часто орієнтується на формальні показники, а не на реальну якість освіти.

• Студенти не бачать переваг – без чіткої комунікації та успішних кейсів дуальне навчання здається їм зайвим навантаженням.

• Міністерство працює на звітність – реформи часто впроваджуються для виконання плану, а не для реальних змін.

Що можна зробити?

• Альтернативні партнерства – залучення міжнародних компаній, стартапів та онлайн-платформ для практичного навчання.

• Пілотні проєкти – створення невеликих експериментальних програм, які покажуть реальні результати.

• Комунікація зі студентами – через кейси успішного працевлаштування та реальні приклади користі дуального навчання.

• Тиск на адміністрацію – через експертні дискусії, аналітику та міжнародний досвід, що доводить ефективність компетентнісного підходу.

Загальні висновки

Діалог був дуже корисний. Впевнився, що правильно спрймаю ситуацію з освітою, а моя діяльність оптимальна з точки зору пересічного професора університету