Резюме "Doctored Doom" авторки Одрі Ваттерс
У своїй статті "Doctored Doom" Одрі Ваттерс розмірковує про сучасний стан вищої освіти та роль технологій, зокрема штучного інтелекту (ШІ), у формуванні її майбутнього. Вона починає з того, що пригадує прогноз, зроблений у 2012 році Себастьяном Труном, який стверджував, що в майбутньому залишиться лише кілька університетів, і що Udacity може бути одним із них. Ваттерс висловлює скептицизм щодо цього прогнозу, зазначаючи, що Udacity переживала труднощі з підтриманням актуальності та прибутковості, зрештою була придбана компанією Accenture.
Ваттерс стверджує, що атака на освіту загострилася в останні роки, вказуючи на те, що для скорочення кількості закладів вищої освіти до десяти потрібно буде здійснити суттєві зміни, включаючи ліквідацію державного фінансування, tenure та контролю викладачів. Це призведе до приватизованої системи, зосередженої на професійній підготовці, а не на цілісному освітньому досвіді. Вона підкреслює, що технологічна індустрія разом із певними політичними фракціями, здається, активно просуває цей зсув, розглядаючи його під кутом зору прибутку, а не справжньої користі для освіти.
За словами Ваттерс, адміністрація Трампа і Кремнієва долина займаються зусиллями на знищення вищої освіти, не лише націлюючись на конкретні установи, а й кидаючи виклик поняттю освіти як суспільного блага. Вона наводить точку зору Адама Сервера, що це, по суті, атака на знання. Авторка підкреслює, що ШІ відіграє ключову роль у цій трансформації, вже інтегрованій у проблематичні освітні практики та сприяючи культурі відповідності та контролю в школах.
Ваттерс критикує нещодавнє прийняття генеративного ШІ в академії, стверджуючи, що це відображає ширшу тенденцію зведення освіти до транзакційної моделі. Вона висловлює занепокоєння щодо того, як ШІ приймається як засіб спрощення навчання, що може підривати критичне мислення та дослідження. Комерціалізація освіти та зображення студентів як споживачів призвели до культури, яка віддає перевагу ієрархії та відповідності над справжнім навчанням і інтелектуальним дослідженням.
Звертаючись до викликів, які постають через ШІ та авторитаризм, Ваттерс стверджує, що навчальні заклади не повинні повертатися до застарілих традицій, а натомість переосмислювати свої ролі. Це передбачає інвестиції в людський капітал—викладачів, дослідників та бібліотекарів—які можуть сприяти справжньому обміну знаннями та піклуванню про освіту як про демократичне благо. Вона попереджає про небезпеки аутсорсингу освіти та критичного мислення технологіям ШІ, що належать монополістичним корпораціям, які загрожують особистій агенції та автономії.
Ваттерс завершує, висловлюючи своє прагнення сприяти прогресивному освітньому середовищу, яке чинить опір впливу технологій та політичної цензури. Вона піднімає питання про те, як створити класи, вільні від контролю як технологічної індустрії, так і правих ідеологій, підкреслюючи необхідність колективного бачення освіти як простору для свободи та людського процвітання.
Узагальнюючи, "Doctored Doom" слугує критичним коментарем до перетворення технологій, політики та освіти, закликаючи зацікавлені сторони переосмислити майбутнє навчання в умовах швидко змінюваного середовища.
Комментариев нет:
Отправить комментарий