На сучасному етапі для навчання школярів можна використовувати:
•
Комп’ютерне навчання
•
Дистанційна підтримка навчального процесу
•
Дистанційне навчання
•
Віртуальні середовища
•
Комп’ютерні та мережеві ігри
Все більшого поширення набувають пристрої мобільного зв'язку, які можна використовувати у навчальному процесі школи: ноутбуки, нетбуки, мобільні телефони, смартфони, IPad та інші.
Для комп'ютерного навчання характерний біхевієристський підхід, який реалізується через програмоване навчання. Його можна використовувати для вивчення фактів, засвоєння алгоритмів, тренувань. На практиці зараз використовуються електронні підручники, комп'ютерні тренажери, тестування. Але це тільки частина навчального процесу у школі.
Створення комп’ютерних засобів вимагає чіткої постановки мети, вміння створювати сценарії навчання, складати тести. На даному етапі існують соціальні сервіси, що дозволяють вчителю створювати невеликі навчальні програми без вміння програмувати. Наприклад, можна використати Power Point та iSpring, або використовувати безкоштовну програму КурсЛаб для створення таких засобів.
Віртуальні навчальні середовища типу Second Life вимагають потужних каналів і поки що не мають широкого поширення в Україні та СНД, вони можуть використовуватись для організації синхронних ігор, поки що не зовсім зрозуміла їх дидактична цінність.
Комп’ютерні ігри у навчанні розглядаються як майбутнє освіти [
Пример школы, где ВСЕ обучение ведется исключительно с помощью видеоигр: Как это возможно?], але вимагають ще теоретичних доробок, для створення гри потрібна команда з фахівців у різних галузях і тому вчителі на мають змоги їх створювати.
Вчителям доступно створення дистанційної підтримки навчання, що характеризується доступністю, простотою, можливістю використовувати наявні ресурси та створювати свої з використанням популярних соціальних сервісів.
Прикладом системи дистанційної підтримки навчання може слугувати система, розроблена Лабораторією інформаційно-комунікаційних технологій гімназії №17 м. Вінниці (
http://disted.edu.vn.ua/), яка налічує на даний момент понад 5000 уроків для 2-11 класів. Всі учні цієї гімназії мають вдома доступ до Інтернет та використовують систему для самостійної роботи.
Дистанційне навчання для школярів відбувається з використанням LMS (система керування навчанням), у якому створюються інтерактивних курси або уроки. Навчання відбувається під керівництвом тьютора, а вчитель виступає як наставник та координатор (локальний тьютор). Таке навчання вимагає створення ресурсних центрів, які мають допомагати школі у проведенні навчання. Залучення до цього процесу викладачів університетів (наприклад, у рамках курсу «Вступ до спеціальності») дозволяє організувати профільне навчання.
Проблемна лабораторія дистанційного навчання (ПЛДН) НТУ «ХПІ» проводить дистанційне навчання школярів з 2004 року. У 2007 році був проведений перший експеримент, у якому брали участь:
•
ліцей “Наукова зміна” (Київ) – 42 особи
•
НВК № 2 (Хмельницький) – 50 осіб,
•
ліцей № 1 (Харків) – 33 особи
•
Ліцей м. Балаклія – 42 особи
Крім того брали участь окремі учні та вчителі з міст: Бердянськ, Борщівка, Вінниця, Гуляйполе, Дергачи, Дніпропетровськ, Житомір, Залиман, Купянськ, Львів, Морозовка, Москва, Нововолинськ, Жовтневе, пгт Червоний Донець, Петрозаводськ, с Мелове, с Явор, с Яковенкове, Старий Салтів, Таганрог, І.-Франковск, Херсон. Загалом – 208 осіб.
Були запропоновані понад 10 дистанційних курсів з різних дисциплін тривалістю до 6 тижнів. Результати експерименту показали, що дистанційні курси та методика проведення навчання відповідають вимогам цільової групи, організація навчального процесу сподобалась учням, вимоги до тьютора підвищуються, необхідно залучати до дистанційного навчання вчителів шкіл
У 2010-20 11роках разом з основним організатором Інститутом інформаційних технологій та засобів навчання НАПН України (
http://2.ukrintschool.org.ua/moodle/) та Лабораторією інформаційних та комунікаційних технологій гімназії № 17 м. Вінниці (
http://www.edu.vn.ua/) було проведено ще один експеримент з дистанційного навчання школярів.
Дистанційні курси були розраховані на вивчення протягом 4-6 тижнів, охоплювали 1-2 теми, що дозволяло порівнювати результативність вивчення тем і забезпечувало високий темп отримання експериментальних результатів.
На підготовчому етапі для вчителів був проведений дистанційний курс “Основи дистанційного навчання”, 26 тематичних вебінари з теорії та практики дистанційного навчання, 3 майстер-класи (вебінари) Пасіхова Ю.Я., 2 вебінари для запорізького ОІППО та серпнева педагогічна нарада для вчителів (2 вебінари).На допомогу вчителям була надрукована у журналі «Комп’ютер у школі та сім’ї» стаття «Використання вебінару у навчальному процесі».
На основному етапі експерименту був проведений дистанційний курс «Практикум тьютора». Враховуючи, що вчителі мали окремі уроки на сайті ЛІКТ, а не дистанційні курси, дистанційний курс був дороблений. Були додані начальні матеріали з технології створення дистанційних курсів, що додатково пояснювалось через вебінари. Вчителі, які не мали навчальних матеріалів та досвіду дистанційного навчання проходили дистанційний курс
“Основи дистанційного навчання”.
Курс “Практикум тьютора” вивчало 26 вчителів, було проведено 9 вебінарів, проведено обговорення проблемних питань, підготовлені необхідні інформаційні матеріали до дистанційного курсу слухача, закінчили навчання та підготували курс – 16 вчителів. У курсі спостерігалась творча атмосфера, співпраця, але вчителі звертали увагу на велике навантаження та відсутність достатньої кількості зразків навчальних матеріалів до дистанційного курсу.
Після проходження дистанційного курсу «Практикум тьютора» були проведені 4 додаткових вебінари з підготовки до навчального процесу та 14 вебінарів з презентації дистанційних курсів для вчителів шкіл та звітів про проведення дистанційних курсів.
Через сайт ПЛДН було проведено 4 дистанційні курси, що зробили новачки з міст Київ, Олександрія, Макарів та Харків. Це «Український фольклор» (Київ), «Microsoft Publisher 2003» (Олександрія), «Відсоткові розрахунки» (Макарів) та «Історія України. Українська революція 1917-1921 рр.» (Харків).
Було зареєстровано понад 160 учнів та 30 вчителів з Києва (7 шкіл), Харкова (4 школи) та інших міст: Балаклія, Бердичев, Володимирець, Енергодар, Збараж, Кривий Ріг, Лозова, Луцьк, Львів, Макарів, Мукачево, Олександрія, Рівне, Херсон
Вчителі-тьютори відмічають, що дистанційне навчання це “надзвичайно складно і цікаво одночасно”, “дистанційний курс потребує від розробника набагато більш ретельної підготовки всіх складових частин , ніж при підготовки очного курсу”.
Результати експерименту показують, що дистанційне навчання може бути використано для додаткових, факультативних занять, підготовки учнів до олімпіад та потребує постійного контакту тьютора з вчителями, які залучають своїх учнів до дистанційного навчання. Учням у дистанційному навчанні подобається спілкування, проходження тестів, вправа “відповідь на питання” їм не дуже цікава. Вони витрачали 3-7 годин на тиждень на дистанційне навчання.
Тривалість дистанційного курсу не повинна перевищувати 5-6 тижнів, тому що учні втомлюються. Крім того, вони не змозі вивчати одночасно декілька курсів, тому необхідно планування і погодження з календарним планом вивчення предмету. На адаптацію до дистанційного навчання учню потрібен один невеличкий дистанційний курс на 3-4 тижні з обов’язковим підведенням підсумків.
Враховуючи, що у дистанційному навчанні школярів ще є багато проблем, учасники експерименту організували щотижневі вебінари обміну досвідом, до яких можуть приєднатися всі бажаючі.
