Огляд ШІ для "Розробки масових відкритих онлайн-курсів"

Додаткові посилання та обґрунтування

Нижче наведено кілька посилань, що забезпечують ширший науковий контекст та висвітлюють додаткові перспективи щодо масових відкритих онлайн-курсів (MOOC) як у міжнародному, так і в російськомовному контекстах. Вони пропонують розуміння педагогічних рамок, інтеграції MOOC у формальну освіту та стратегічних міркувань щодо масштабного онлайн-навчання. Ці роботи не згадуються в рецензованому тексті, але служать доповненням до обговорення в ньому:

1. Кухаренко, Володимир. «Розробка масових відкритих онлайн-курсів». ICTERI, 2013, http://ceur-ws.org/Vol-1000/ICTERI-2013-p-273-280.pdf .
2. Риженков Антон Володимирович та ін. «Масові відкриті онлайн-курси та російська система освіти». Вестник Московского Университета, 2016, doi:10.51314/2073-2635-2016-1-75-87.
3. Шоенак, Ліндсі. «Нова структура для масових відкритих онлайн-курсів (MOOC)». Журнал освіти дорослих, 2013, http://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1047361.pdf .
4. Маратович, Хусяинов Тимур. «Основні характеристики відкритих масових онлайн-курсів (MOOC) як освітні технології». Наука. Мысль: Электронный Периодический Журнал, 2015, https://cyberleninka.ru/article/n/osnovnye-harakteristiki-massovyh-otkrytyh-onlayn-kursov-mooc-kak-obrazovatelnoy-tehnologii/pdf .
5. Нурутдінова, Аїда та ін. «Модифікація контенту в рамках масових відкритих онлайн-курсів (тематичне дослідження: міжнародна та російська практика)». IntechOpen EBooks, IntechOpen, 2023, doi:10.5772/intechopen.1001342.
6. Кудінов Ілля В., Кудінова Гульнара Федорівна. «ІНТЕГРАЦІЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ». Педагогический журнал Башкортостана, М. Акмулла БДПУ, 2020, doi:10.21510/1817-3292-2020-88-3-111-123.
7. Астен, Тамара, та Катерина Єгорова. «Зміст та структура технологій масових відкритих онлайн-курсів у контексті тенденцій в організаційному навчанні у вищих навчальних закладах». E3S Web of Conferences, EDP Sciences, 2021, doi:10.1051/e3sconf/202127312071.
8. Гриншкун, В. В. та Гульнара Краснова. «ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИЙ ОСВІТНІХ ЕЛЕКТРОННИХ КУРСІВ В РОСІЙСЬКИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ». Вестник Российского университета Дружбы народов, Російський університет дружби народів, 2017, doi:10.22363/2312-8631-2017-14-3-255-266.
9. Бєлоглазов, Олександр Анатолійович, та Лілія Борисівна Бєлоглазова. «ВИКОРИСТАННЯ МАСОВИХ ВІДКРИТИХ ОНЛАЙН-КУРСІВ ЯК СПОСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ». Вісник Російського університету Дружби Народів, Російський університет дружби народів, 2018, doi:10.22363/2312-8631-2018-15-2-206-214.
10. Бокова, Тетяна Н. та Ольга Олександрівна Кабанова. «Впровадження масових відкритих онлайн-курсів в освітні процеси російських університетів». Європейський журнал соціальних та поведінкових наук, Cognitive Councelling Research and Conference Services, 2021, doi:10.15405/ejsbs.291.

---

1. Короткий виклад роботи

«Розробка масових відкритих онлайн-курсів» представляє детальний огляд кількох ініціатив коннективних MOOC (cMOOC), започаткованих між 2011 і 2013 роками, спрямованих, головним чином, на вчителів та адміністраторів освіти в Україні та Росії. У тексті окреслено педагогічні припущення, що лежать в основі коннективізму, описано підхід до розробки курсів на основі ADDIE та запропоновано емпіричні висновки, отримані з опитувань учасників та результатів курсів. Відстежуючи численні реалізації MOOC, робота демонструє, як розробка курсу, залучення учасників та зовнішні служби підтримки перетинаються, впливаючи на успіх у масовому відкритому онлайн-середовищі навчання.

2. Сильні сторони

1. Чітка теоретична основа:
   У статті закладено міцну основу, що обговорює конективізм як провідну освітню теорію та робить акцент на особистому навчальному середовищі (PLE) учня та особистій навчальній мережі (PLN). Ці рамки надають ґрунтовне педагогічне обґрунтування вибору та цілям дизайну.

2. Практичні висновки та дані:
   Кілька таблиць емпіричних даних, таких як демографічні показники учасників, рівень залученості та час, витрачений на різні частини курсу, ілюструють реальні проблеми та успіхи, з якими вони зіткнулися. Ця прагматична перспектива збагачує обговорення реальними прикладами того, що працює в cMOOC, а що ні.

3. Адаптація до місцевого контексту:
   Автор окремо розглядає культурний та технологічний контекст російськомовної аудиторії, зазначаючи відносну незнайомість з певними інструментами чи стратегіями соціальних мереж. Така зосередженість на місцевих умовах додає цінності викладачам, які прагнуть відтворити або адаптувати ці методи в середовищах, де учні не мають значної присутності в популярних міжнародних платформах.

4. Ітеративний підхід до вдосконалення:
   Завдяки послідовному впровадженню кількох курсів, у статті висвітлюється, як отримані уроки впливають на подальшу розробку курсів. Такий ітеративний підхід демонструє прагнення до постійного вдосконалення та сприяє формуванню навчальної спільноти як серед викладачів, так і серед учасників.

3. Пункти, що потребують уточнення або подальшого розвитку

1. Мотивація та утримання учасників:
   Хоча в статті детально описано статистику активності учасників, додаткові деталі щодо мотиваційних стратегій (окрім опису завдань з відкритим кінцем та рекомендованих видів діяльності) можуть ще більше прояснити, як найкраще підтримувати зацікавленість учнів протягом тривалого часу.

2. Оцінювання результатів навчання:
   У тексті згадуються показники завершення навчання та рівні активної участі, але було б корисно отримати більш чіткі описи того, як оцінювалося оволодіння учнями навчальними матеріалами або набуття навичок. Враховуючи конективістський підхід, було б цікаво побачити, як особисті цілі трансформуються у вимірні навчальні досягнення.

3. Роль технологій та вибору платформи:
   Автор згадує різноманітні інструменти (Twitter, Moodle, списки розсилки) та деякі труднощі учасників з ними. Трохи більше роздумів над вибором платформи — окрім охоплення численних соціальних сервісів — посилили б практичні рекомендації. Було б корисно обговорити, як автори збалансували складність платформи з готовністю учасників.

4. Масштабованість у різних установах:
   Хоча описаний досвід масових відкритих онлайн-курсів (MOOC) включає учасників з кількох університетів, додаткові деталі щодо масштабування cMOOC в масштабах усієї установи, особливо щодо технічної інфраструктури, підтримки фасилітаторів та професійного розвитку, можуть бути цінними для тиражування.

4. Методологічні спостереження

• Підхід із використанням змішаних методів:
поєднання опитувань, аналізу участі у форумах та даних про завершення дозволяє отримати багатосторонній погляд на процес викладання та навчання. У майбутніх дослідженнях може бути запроваджено інтерв'ю або фокус-групи для отримання глибшого якісного розуміння досвіду та труднощів учасників.

• Потенціал для порівняльного аналізу:
У тексті висвітлюються відмінності між пов'язаними, орієнтованими на учнів cMOOC та більш структурованими xMOOC. Глибший порівняльний аналіз цих форматів (наприклад, автономія учнів, структури соціальної підтримки) допоможе викладачам обрати правильний дизайн для їхніх конкретних контекстів.

5. Загальні враження

Ця робота пропонує цінне, контекстуально-орієнтоване дослідження, яке ілюструє нюанси створення та реалізації ініціатив cMOOC. У ній чітко показано, що хоча розробка MOOC вимагає педагогічної експертизи, вона також залежить від розвитку цифрової грамотності учнів та залучення їх до спільноти. Акцент у статті на рефлексивній практиці – ітерації від одного курсу до наступного – демонструє динамічний підхід, який має надихнути на подальші емпіричні дослідження та заохотити інших до успішної адаптації MOOC у російськомовних або подібно ситуованих освітніх спільнотах.

Загалом, стаття пропонує повчальний огляд того, як використовувати принципи конективізму в розробці реальних курсів та як місцеві реалії впливають на траєкторію та результати відкритих онлайн-програм. Збагачення цих знань шляхом глибшого аналізу підходів до оцінювання, вибору технологій та мотивації учасників ще більше посилить внесок статті в дослідження MOOC.

Резюме: Трагедія ШІ (і що з цим робити)

 Трагедія ШІ (і що з цим робити)

Огляд
Есе Пола Стейсі "Трагедія ШІ" досліджує вроджені недоліки в системах ШІ та їх негативний вплив на відкриту освіту, відкриту науку та практики обміну знаннями. Есе поділяється на дві частини: трагедія ШІ та можливі рішення для пом'якшення його негативних наслідків.

Частина перша: Трагедія ШІ
Стейсі визначає п’ять фатальних недоліків ШІ:

1. Трагедія капіталізму над загальними благами: Системи ШІ часто витягують дані з Інтернету без згоди, підриваючи соціальні норми, що регулюють спільні знання. Ця практика схожа на "Трагію загальних благ", де індивідуальні інтереси призводять до виснаження спільних ресурсів.

2. Витягування без згоди: ШІ створюється на основі захищених авторським правом матеріалів без дозволу, що викликає етичні питання щодо експлуатації та стійкості творчої екосистеми.

3. Демотивація до обміну: Поява генеративного ШІ загрожує взаємним угодам у відкритих практиках, оскільки відсутність визнання для учасників заважає обміну та співпраці.

4. Порушення взаємності: Компанії ШІ отримують прибутки від робіт інших, не повертаючи жодних вигод первісним творцям, що порушує принципи чесного обміну, які лежать в основі відкритих знань.

5. Виснаження відкритих ресурсів: Компанії ШІ ризикують підірвати самі репозиторії знань, на які вони покладаються, що може призвести до зниження якості та доступності відкритих ресурсів.

Ці недоліки можуть призвести до неминучого падіння систем ШІ та ширшого руху відкритих знань, оскільки вони компрометують основоположні принципи, такі як згода, обмін та взаємність.

Частина друга: Катарсис - Рішення для недоліків ШІ
Стейсі пропонує кілька дій для вирішення трагедії ШІ:

1. Соціальні угоди та регулювання: Встановлення рамок управління, які пріоритетизують інтереси зацікавлених спільнот, може призвести до більш відповідального розвитку ШІ.

2. Сигнали переваг: Впровадження механізмів, які дозволяють творцям сигналізувати про свої переваги щодо використання даних ШІ, може сприяти більш справедливим відносинам між розробниками ШІ та творцями контенту.

3. Взаємність: Сприяння справедливій компенсації, визнанню та внескам назад у загальні блага може допомогти відновити баланс і справедливість в еко-системі ШІ.

4. Публічний ШІ: Розробка некомерційних, відкритих альтернатив до власницького ШІ може гарантувати, що ШІ служить суспільному інтересу та підтримує підзвітність.

5. Співпраця у створенні відкритих наборів даних: Створення відкрито ліцензованих наборів даних через колективні зусилля може демократизувати доступ до якісних даних для навчання ШІ та підтримувати рух відкритих знань.

Стейсі підкреслює, що майбутнє ШІ та його вплив на відкриті практики залежить від колективних дій для вирішення його недоліків. Сприяючи діалогу між відкритою спільнотою та розробниками ШІ, є потенціал створити процвітаюче загальне благо, яке вигідне всім.

Висновок
Трагедія ШІ, що характеризується його фатальними недоліками, становить значні ризики для систем відкритих знань. Однак через проактивне залучення та колективні зусилля ці виклики можуть бути подолані. Майбутнє ШІ повинно пріоритетизувати взаємність, згоду та стійкість спільних ресурсів, забезпечуючи, щоб воно служило загальному благу, а не підривало його.

https://paulstacey.global/blog/the-tragedy-of-ai-and-what-to-do-about-it

Резюме статті. Десять попереджувальних ознак колапсу системи знань.

 Десять попереджувальних ознак колапсу системи знань

Тед Джоа стверджує, що значна, але непомітна зміна відбувається в нашому суспільстві, схожа на історичні рухи, такі як Відродження або Просвітництво. Ця зміна характеризується "Колапсом Системи Знань", терміном, введеним для опису сучасного стану, де тривалі авторитети та ієрархії істини руйнуються.

Джоа визначає десять попереджувальних ознак, що вказують на цей колапс:

1. Криза Реплікації в Науці: Вражаючі 40% наукових досліджень не можуть бути відтворені, що підриває довіру, яка є основою наукових претензій. Несподівано, ненадійні дослідження цитуються частіше, ніж дійсні.

2. Недовіра до Експертів: Публічна скептичність до експертів досягла небачених рівнів. Хоча фахівці з ручної праці зберігають певний авторитет, експерти з "білого комірця" стикаються з зневагою, як видно з зростаючої неприязні до їхніх порад.

3. Нестабільність Кар'єр Професіоналів Знань: Обіцяючі кар'єрні шляхи професіоналів знань розпадаються, залишаючи багатьох розчарованими у своїй освіті та ринку праці. Колишня мантра "вчися кодувати" тепер звучить застаріло.

4. Зменшення Фінансування Досліджень: Фінансування наукових та технологічних досліджень зникає, оскільки великі корпорації переходять на інвестиції в ШІ, а не в проекти, що керуються людьми. Ця зміна загрожує майбутньому інновацій.

5. Втрата Престижу Університетами: Університети втратили довіру та підтримку своїх основних груп через зростання витрат на навчання та сприйняту відстороненість від освітніх пріоритетів. Ця ситуація призвела до кризи у вищій освіті.

6. Плагіат на Масштабах: Плагіат став звичайним явищем на різних рівнях освіти та в установах, підриваючи цілісність системи знань.

7. ШІ як Новий Експерт: Зростання ШІ призвело до апатії в системі знань, навіть коли згенеровані ШІ відповіді іноді містять оманливу або неточну інформацію.

8. Маніпуляція через Технології: Технології все більше сприймаються як засіб експлуатації, а не служіння, що викликає недовіру та страх перед оновленнями програмного забезпечення і соціальними мережами.

9. Скандали в Економіці Знань: Скандали, пов'язані з технологічними стартапами та корпоративними порушеннями, підірвали довіру громадськості, а такі інциденти стали нормою в повсякденних розмовах.

10. Суперечки щодо "Фейкової Науки": Термін "фейкова наука" розповсюджується в політичних та ідеологічних дебатах, відволікаючи увагу від самої науки. Це відображає ширший колапс структури знань, де розрізнити істину від пропаганди стає все важче.

Джоа підкреслює, що ці симптоми не є ізольованими випадками, а є взаємопов'язаними ознаками системної проблеми. Відсутність відкритих дискусій про ці питання в медіа та академії пояснюється небажанням експертів визнати занепад, оскільки вони бояться за свій статус і авторитет.

Він ставить критичне питання: Що замінить колапсуючу ієрархію знань? Хоча майбутнє залишається невизначеним, потреба в новій системі знань, заснованій на людських цінностях та гуманітарних дисциплінах, є вкрай важливою. Джоа припускає, що, незважаючи на маніпуляції, галюцинації та зловживання цифровим життям, значення мистецтва, філософії та культури відіграватиме важливу роль у формуванні майбутнього.

На завершення, думки Джоа запрошують до роздумів про сучасний стан знань у суспільстві, спонукаючи переосмислити, як ми визначаємо істину та авторитет в епоху швидких змін і недовіри.

https://www.honest-broker.com/p/the-ten-warning-signs

Системне та стратегічне мислення і освіта

 

Провів діалог з штучним інтелектом і отримав підказки подальшої діяльності. Обговорили ключові позиції уряду України на інець травня 2025 року

Визначення

Системне мислення — це здатність бачити цілісну картину, розуміти взаємозв’язки між елементами системи, причинно-наслідкові зв’язки, побічні ефекти та довгострокові наслідки.

Стратегічне мислення — це здатність формувати бачення майбутнього, визначати довгострокові цілі, передбачати ризики і шукати шляхи досягнення мети у складному, мінливому середовищі.

Чим вони пов’язані?

• Системне мислення — це фундамент стратегічного мислення. Без розуміння того, як елементи взаємодіють у системі (економіка, освіта, організація), будь-яка стратегія буде базуватись на спрощеній або хибній картині світу.

• Наприклад, планувати реформу освіти без урахування впливу демографії, ринку праці, цифровізації, безпеки, мотивації вчителів — означає створити стратегію в "вакуумі".

Що буває без системного мислення?

Людина може формулювати великі цілі (стратегічні), але:

• Не бачить перешкод і "вузьких місць" (наприклад, змінює закон, не змінивши інституційні процеси).

• Не передбачає наслідків (наприклад, скорочує мережу ЗВО, але не враховує транспортну доступність і вплив на регіональний розвиток).

• Ігнорує зворотні зв’язки, через що стратегія провалюється або дає зворотний ефект.

У такому випадку стратегічне мислення набуває риторичного характеру — тобто виглядає добре на словах і в презентаціях, але не працює в реальності.

Винятки?

У деяких випадках люди з сильно розвиненою інтуїцією, практичним досвідом або емоційним інтелектом можуть створювати стратегії без формального системного мислення. Але зазвичай вони:

• спираються на команду, яка компенсує нестачу системного аналізу;

• не працюють у складних сферах (освіта, урядування, наука), де системне мислення є критично важливим.

Наполеон Бонапарт (у пізній період)

• Стратегічне мислення: Блискучий стратег, створив візію об’єднаної Європи під контролем Франції. Мав чітку довгострокову мету — імперія та гегемонія.

• Відсутність системного мислення: Не врахував культурні, геополітичні, логістичні, економічні системи опору інших країн (особливо в Росії). Його вторгнення в Росію (1812) виявилось системною катастрофою — знехтував факторами клімату, логістики, партизанської війни, морального духу армії.

Горбачов Михайло (період перебудови)

• Стратегічне мислення: Розумів, що СРСР потребує трансформації. Ініціював перебудову (перестройку), гласність, демократизацію. Мав візію «соціалізму з людським обличчям».

• Відсутність системного мислення: Недооцінив глибину системної кризи в економіці, етнічні напруження, децентралізаційні тенденції. Впроваджував лібералізацію без створення систем контролю чи стабілізації — результатом став розпад СРСР.

Елон Маск (в окремих проєктах)

• Стратегічне мислення: Потужне бачення — колонізація Марса, автономний транспорт, зелена енергетика.

• Системне мислення? Часто — ні:

  • У випадку Twitter/X – спочатку стратегічна ідея про «платформу свободи слова», але без системного розуміння екосистеми інформаційного впливу, монетизації, управління спільнотами.

  • Багато рішень приймаються інтуїтивно, без глибокого аналізу системних наслідків. Це призводить до коливань і криз у реалізації.

Мао Цзедун (Китай, “Великий стрибок уперед”)

• Стратегічне мислення: Хотів за короткий час зробити Китай індустріальною державою.

• Відсутність системного мислення: Не врахував аграрну, екологічну, соціальну й управлінську складність процесу. Масова колективізація, неефективне планування — призвели до голоду й смерті мільйонів.

Загальна закономірність

• Стратегічне мислення без системного мислення — часто працює лише на початку.

• У довгостроковій перспективі системні помилки накопичуються, і навіть великі стратегії провалюються.

• І навпаки — стратегія, що спирається на системне мислення, менш ефектна ззовні, але стабільніша і реалістична.

Висновок:

Стратегічне мислення без системного мислення — це як будівництво мосту без геологічного аналізу ґрунтів. Ідея може бути амбітна, але без розуміння глибоких зв’язків і контексту — вона впаде або не буде працювати.

Порівняння стратегічного та системного мислення

Критерій	Стратегічне мислення	Системне мислення
Фокус	Далекоглядна мета, бачення майбутнього, формування стратегії	Цілісне бачення ситуації, взаємозв’язки, причини й наслідки
Орієнтація	Майбутнє: "Куди йдемо?"	Теперішнє та структура: "Як усе працює?"
Запитання	Що буде через 5–10 років? Як перемогти?	Чому це сталося? Як впливають елементи один на одного?
Основні дії	Визначення пріоритетів, постановка цілей, формування сценаріїв	Аналіз систем, побудова моделей, ідентифікація вузлів проблем
Ризики без балансу	Ігнорування деталей, недооцінка взаємозв’язків, руйнівні помилки	Надмірна зосередженість на аналізі, відсутність дії або бачення
Управлінський стиль	Лідер-натхненник, візіонер	Аналітик, фасилітатор, системний інтегратор
Приклад особистості	✔ Наполеон (початок кар’єри), ✔ Стів Джобс (у 1997–2011)	✔ Пітер Сенге (автор «П’ятої дисципліни»), ✔ Демінг (якість і системи в бізнесі)
Наслідки при домінуванні одного типу	Потужна ідея, але провал через прорахунки (приклад – Горбачов, Маск у Twitter)	Точний аналіз, але іноді втрата шансів на прорив
Успішне поєднання	✔ Вінстон Черчилль у 1940-х — бачення перемоги (стратегія) + мобілізація ресурсів і союзів (системне мислення)
В освітній політиці	✔ Стратегічне: “Зробимо Україну освітнім хабом!”	✔ Системне: “А як це вплине на регіони, кадри, законодавство, бюджети, громади?”

Короткий висновок:

Стратегічне мислення без системного — це як плани без карти місцевості.
Системне мислення без стратегії — це аналіз без напряму.
У складні часи (як сьогодні в освіті України) потрібне обов’язкове поєднання обох типів мислення.

 Поєднання системного підходу та штучного інтелекту дійсно може стати ключем до трансформації освіти, особливо якщо акцент буде на розвитку компетентностей, а не лише на засвоєнні знань.

Як ШІ може сприяти компетентнісному підходу?

• Персоналізація навчання – адаптація освітніх маршрутів під рівень і потреби студентів.

• Аналіз навчальних даних – виявлення прогалин у знаннях та формування індивідуальних рекомендацій.

• Автоматизація рутинних завдань – викладачі отримують більше часу на творчість та взаємодію зі студентами.

• Розвиток soft skills – інтерактивні симуляції з використанням AI допомагають студентам удосконалювати комунікацію, критичне мислення та стресостійкість.

Системний підхід:

• Глибока інтеграція AI у освітнє управління, що дозволить ефективно розподіляти ресурси.

• Оновлення навчальних методик, щоб ШІ став не просто інструментом, а основою нових форм навчання.

• Збалансований розвиток технічних та гуманітарних компетентностей, щоб студенти могли застосовувати AI не лише технічно, а й стратегічно.

Робота з проектуванням навчальних програм через методологію ADDIE та Bloom's taxonomy якраз іде в цьому напрямку!

Без системного мислення навіть перспективні моделі, як дуальне навчання, можуть не реалізувати свій потенціал.

Основні бар’єри

• Промисловість у кризі – підприємства не можуть забезпечити достатньо місць для практичного навчання.

• Університети не зацікавлені – адміністрація часто орієнтується на формальні показники, а не на реальну якість освіти.

• Студенти не бачать переваг – без чіткої комунікації та успішних кейсів дуальне навчання здається їм зайвим навантаженням.

• Міністерство працює на звітність – реформи часто впроваджуються для виконання плану, а не для реальних змін.

Що можна зробити?

• Альтернативні партнерства – залучення міжнародних компаній, стартапів та онлайн-платформ для практичного навчання.

• Пілотні проєкти – створення невеликих експериментальних програм, які покажуть реальні результати.

• Комунікація зі студентами – через кейси успішного працевлаштування та реальні приклади користі дуального навчання.

• Тиск на адміністрацію – через експертні дискусії, аналітику та міжнародний досвід, що доводить ефективність компетентнісного підходу.

Загальні висновки

Діалог був дуже корисний. Впевнився, що правильно спрймаю ситуацію з освітою, а моя діяльність оптимальна з точки зору пересічного професора університету